Впевнена перемога Володимира Зеленського, це той третій «майдан», якого одні чекали, а інші боялися. Це протест українців проти старої системи. Нині цей протест відбувається не на площах та майданах, а на виборчих дільницях. Проходить справжня революція, але без мітингів та страйків, без крові та смертей. Стара система  падає від конституційної  процедури, шляхом вільного волевиявлення громадян – голосуванням.

Стара система олігархату, панщини, корупції, мародерства та нерівних можливостей впала під натиском більшості виборців. Вперше без поділу на схід та захід, «проєвропейських»  та  «проросійських», вибір був один -  за систему чи проти неї.

Ми вже стали  демократичною Європою, хоча не всі  це ще  зрозуміли.

Для мене особисто – це революція проти системи, яка розпочалася у 2004 році, і зараз  я скористався  шансом остаточно її завершити і зламати нарешті стару систему.

Це мій протест «дітям кучми», які захопили владу у 2004-му, та реваншистам, які залишилися після 2014-го. Моя вимога до кардинальних змін.

Не Володимир Зеленський перемагає, а саме протест народу та 15 років еволюції українців нарешті перемагають неефективну стару систему. Цю стару систему разом зламало нове покоління українців та несистемний політик – Володимир Зеленський.

Читайте: Зе-виборець Іван Сингаївський: «Я голосував не по приколу, а щоб отримати можливість реалізуватися в Україні та змінити життя людей на краще»

За часів незалежності України виросло нове покоління українців, – які 31 березня взяли владу в свої руки. Нарешті з’явиться шанс розпочати все з чистого аркуша, створити новий документ і започаткувати іншу систему влади, яка запрацює на інших  алгоритмах.

Так, ми не знаємо, що нас чекає попереду, але я глибоко переконаний, що будуть зміни. Вірю, що у нас всіх з`явиться шанс побудувати нову країну, країну – сервіс, яка буде задовольняти потреби усіх верств населення України, а не лише купки «обраних».

З’явився шанс збудувати країну мрій, або залишитися жити в країні вічних розчарувань.

Я розумію страхи бізнесу, який працює на державному замовленні. Вони звикли працювати по конвертаційних схемах та переживають, що зміни в цій сфері паралізують економіку та розвиток інфраструктури, зменшить їхні прибутки. Таке можливо й буде, але  лише з тими, хто не зможе чесно та ефективно працювати.

Я не розумію українців, які давно проживають за кордоном, і переконують мене, що в Україні люди гарно живуть, не гірше ніж в ЄС. Де? Питаю я. У Києві, Львові, Харкові? Може там і живуть, а в селах? Так бідно, як зараз, українці ніколи не жили з часів Кравчука.

І це кажу я, той, хто живе в Україні. Той, хто не виїхав, і будує свою країну власними силами.

Я розумію ломку чиновника, який звик жити за рахунок хабарництва та відкатів, бо йому особисто буде важко, коли запрацює держава  - сервіс. Система урядування – де корупцію переможуть, а посадовця, який не приймає управлінське рішення, замінить комп’ютерний алгоритм.

Страх неминучого зламу системи, – це лише відчуття людиною неминучого краху системи, в яку ця людина тісно інтегрована та від неї залежить.

А я не хочу далі так жити. Жити і бачити навкруги бідність, страх, протистояння. Боляче бачити щодня хворих та злиденних людей, яких майже за 30 років існування держави Україна, ця система не змогла забезпечити мінімальним достатком на старість.

Я хочу жити в державі, де критерієм для посадовця є доброчесність та професіоналізм. Коли за таким критерієм буде формуватися влада, тоді Україна буде процвітати.  Я вірю, що саме так і буде при «ПреЗЕдентові», тому що у Зеленського не буде можливості по – іншому зробити.

Чому я вірю, що у «Зе» вийде? Те, яким чином побудована робота всередині команди «Зе», це маленька ілюстрація того, як може працювати нова система влади. Це найкраща система комунікації для однодумців, яка коли – небудь існувала в Україні. Я реально беру участь в написанні програми команди «Зе», і мене чують та мою думку враховують. Я надсилаю пропозицію, і майже одразу бачу рефлексію всієї виборчої компанії, яка змінюється з урахуванням моєї ініціативи. Тобто команда «Зе» змогла зробити те, що старі партії та діюча система так і не навчилися робити, – чути людей, і вчасно рефлексувати на їх потреби і можливості.

Все моє свідоме і несвідоме життя проходить у постійному процесі трансформації суспільства. Впав Радянський Союз, впала комуністична ідеологія, впав режим Кучми, який змінили – «демократичні діти кучми».

Система завжди залишалася монолітом та паразитувала над народом, отруюючи розум людей своєю пропагандою.

Як і 2004 році, так і зараз я протестую проти системи, хоча і тоді і зараз я є посадовцем. Я бачу систему з середини, і чітко усвідомлюю, що по  - іншому її не змінити, і що система  - це зло. Зло навкруги, зло, проти якого я категорично протестую.

Я переконаний, що систему в країні не можна реформувати, її можна  лише  зламати і запустити, у новому форматі, – як сервіс.

Звісно, можна інтегруватися в середину системи, і спробувати змінювати її з середини, як це роблю я. Ці зміни можливі, але вони не системні. Їх не можна налагодити, і коли я піду, система зруйнує все, що я зробив, і відбудує по – старому. Це як замок на піску, який неминуче змиє хвилями моря, коли піде той, хто його будував.

Більше того, коли інтегруєшся та йдеш у деструкцію з системою, вона починає атакувати тебе, ти змінюєш її, а вона змінює тебе. Лишень ти її в кращу сторону, а вона тебе в гіршу. Чим довше така інтеграція, тим менше в такого «сталкера» залишається  шансів приносити користь суспільству та вийшовши  з системи, залишитися Людиною.

Зараз з’явився шанс зламати систему та залишитися Людиною.

Тому мій вибір однозначний, я голосую за злам системи, і за шанс побудувати країну мрій!

Голова громадської організації “Європейське суспільство” Богдан Корчинський